Про головне: Війна виснажує психіку українців, незалежно від того, чи вони на фронті, чи в тилу. Фізіологічне виснаження, втрата відчуття сенсу та хибне звикання призводять до того, що навіть ті, хто “вивозив”, починають відчувати себе гірше.
Відповідає
Катерина Крутько
Психотерапевтка, психологиня
Вікторія Мельник, журналістка сайту
13 Липня 2025, 12:00 3 хв.
Вимоги до програмного забезпечення
- Операційна система: Windows 10/11, macOS 13+, Linux, ChromeOS(на пристроях Chromebook Plus).
- Браузер: Google Chrome (остання версія).
- Сховище: Принаймні 22 ГБ вільного місця на томі, що містить ваш профіль Chrome.
- Графічний процесор: Строго більше 4 ГБ відеопам’яті.
- Мережа: Безлімітний трафік або безлімітне з’єднання.
Функція є експериментальною та може працювати не на всіх пристроях.
ФотоUnsplash
Четвертий рік повномасштабної війни виснажив українців. І військових, і цивільних. Частина чекає на повернення близьких з фронту, ще одна — остаточно ухвалює важливе рішення захищати інших особисто. Ще хтось не витримує тиску і виїздить.
Великою частиною залишаються ті, хто намагається будувати буденне життя на фоні полумʼя, яке щодня зжирає то тих, то інших. І всіх їх “криє, по-своєму.
Як війна впливає на психіку українців на цьому етапі та чому все важче стає навіть тим, хто “вивозив”?
Чому психіка не витримує війни?
Зараз в роботі від клієнтів я часто чую, що ніби стало важче переносити обстріли та новини після них.
“Я ніби знову у лютому 2022”; “Так страшно не було навіть на початку”; “Відчуття, що світ розвалюється прямо зараз. Хоча мали б вже звикнути”.
Це не дивно. І не ознака слабкості. Є причини, чому стало важче.
Перша причина: бо організм не створений жити в постійній загрозі.
Перші місяці багато хто з нас діяв на адреналіні. У стресі тіло мобілізується: ми не спимо, не їмо, але “вивозимо”. Психіка перемикається в режим виживання, де є одна ціль: дожити. З часом ресурс вичерпується, і якщо тіло не отримує відновлення, приходить фаза хронічного виснаження. Коли ти спиш, але не відпочиваєш, їси, але не маєш сил.
Те, що раніше викликало “злість і дії”, тепер викликає тремтіння, сльози або байдужість. Це фізіологічна фаза виснаження.
Unsplash
Друга причина — бо зникає відчуття сенсу.
У 2022 багато хто тримався на відчутті спільності, чіткому “навіщо”. У 2025 хтось втратив дім, хтось близьких, хтось віру, що це взагалі закінчиться. У перші дні був фокус, мета, єдність, волонтерство, спільнота. Зараз — буденність, розчарування, складні питання без відповідей.
Водночас це звикання — хибне. І це третя причина.
Багато хто каже: та вже звикли. Але звикання — це не про адаптацію. Це радше про емоційну глухоту, яка не дає розрядки.
Людина наче тримається, але як у “сплячому режимі”. А будь-який новий тригер (ніч, вибух, сирена) — і тіло знову кидає в повну тривогу.
Ми не звикли. Ми навчилися відключати частину себе.
Окрім цього, захисні механізми зношуються з часом. Те, що допомагало раніше (гумор, робота, допомога іншим, ігнорування новин), може перестати працювати.
Психіка не безмежна. І якщо ми не проживаємо біль, то він накопичується фоном. І починає просочуватись у вигляді паніки, роздратування, апатії.
Тоді ми не знали, що таке втрата. Тепер знаємо. Мозок пам’ятає. Тіло пам’ятає. І воно боїться не гіпотетичного, а дуже конкретного.
Читати на тему
Коли трясе від переляку: як допомогти собі в моменті
Прості техніки, які працюють навіть у стані переляку.
Не “вивожу”: що робити?
- Не знецінювати втому, вона закономірна. Шукати не “сил триматись”, а опори для відновлення: тіло, зв’язки, ритуали, сенси, давати собі право зупинитись. Це не поразка — це спосіб вижити надовго.
- Обмежити інформаційний шум. Не від реальності, а від хаосу, який лише підсилює відчуття безпорадності. Достатньо одного надійного джерела, одного перевіреного каналу.
- Не бути в цьому страху наодинці. Людина має відчувати зв’язок. Одне повідомлення подрузі може бути ефективніше за десять технік.
- Повертати тіло в безпечне тут-і-тепер.
- Дихання, руки, ґрунт під ногами.
Раніше ми розповідали тобі, як підтримати людину після трагічної ситуації, якщо тобі бракує слів. Читай про це в нашому іншому матеріалі.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!
Теги:Війна в Україні, Поради психолога
ДжерелоInstagram
Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натиснітьCtrl + Enter
Більше порад
Навіщо сипати сіль в унітаз і що станеться після такої простої процедури
Що робити, якщо мою дитину цькують у школі, як побороти булінг
У полоні травми: як змінилося ставлення українців до ментального здоров’я у 2026 році
“Моя дитина-підліток вибирає професію”. Як допомогти і не нашкодити?
31 Серпня 2026, 15:00
З якою групою інвалідності випускають за кордон і які для цього потрібні документи
29 Серпня 2026, 12:00
Як виховати дитину успішною: психологиня дала поради молодим батькам
29 Серпня 2026, 09:30
День авіації України 2026: історія свята
29 Серпня 2026, 08:30
День пам’яті захисників України: висловити повагу, вшанувати пам’ять та зберегти її
Завантаження
💡 Вердикт Шеф-повара:
Психіка людини має межі, і постійний стрес війни призводить до неминучого виснаження. Важливо не знецінювати цей стан, а шукати шляхи відновлення та опори. Обмеження інформаційного шуму, підтримка зв’язку з близькими та повернення до відчуття безпеки є ключовими кроми для довготривалого виживання.
Інформація підготовлена на основі матеріалів: vikna.tv
