Вознесение Господне 2027: Коли святкувати, як готувати та що подавати — детальний гайд від Gastronom.ru

Вознесіння Господнє 2027 – це свято, яке, як і раніше, безпосередньо пов’язане з Великоднем і відзначається 21 травня, на сороковий день після Світлої неділі. Після Вознесіння, на п’ятдесятий день після Великодня, 31 травня, настає Трійця. Вознесіння Господнє вважається одним із дванадцяти головних православних свят – “найдавнішим і повсюдним”.

Вознесіння Господнє 2027, якого числа

Вознесіння Господнє 2027 року відзначається 21 травня, оскільки від Великодня до Вознесіння минає рівно 40 днів. Це свято є “плаваючим”, але завжди припадає на четвер. Повна назва цього свята – Вознесіння Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа.

Вознесіння Господнє, що це за подія

Афанасій Великий, християнський святий, один із грецьких Отців Церкви, архієпископ Александрійський, який жив приблизно у 295-373 рр., писав, що Вознесіння Господнє означає обоження людської природи Христа, яка стає невидимою для тілесного ока. Обоження, або теозис – християнське вчення про єднання людини з Богом.

Цікаво, що в греко-римському світі межа між смертними людьми та безсмертними богами не вважалася нездоланною. Посмертна доля героїв, чудотворців, філософів, верховних правителів завдяки долі, особистим чеснотам або обраності відрізнялася від долі інших («простих») людей. Божественність деяких визнавалася ще за життя, але частіше говорили про їхнє вознесіння до богів після смерті. Це називалося «обожнення». Обожнення сталося, зокрема, з Гераклом і з Ромулом, одним із братів-близнюків – засновників Риму.

Згідно з Євангелієм, Христос протягом 40 днів від свого воскресіння до вознесіння на небо провів на землі. Він з’являвся апостолам і розповідав про Царство Боже, готуючи їх до особливої місії – поширення християнської віри. Цікаво, що число 40 використовується в Біблії загалом для визначення найбільш повного та достатнього терміну – варто лише згадати сороковини після відходу будь-якого християнина.

На сороковий день Христос з’явився апостолам і, піднявшись на гору Єлеонську, дав їм останні настанови: не відлучатися з Єрусалима, доки не отримають святого дару, обіцяного їм Богом, а після зішестя на них Святого Духа (що й сталося на Трійцю), наказав іти проповідувати Євангеліє всьому світу. Піднявши руки й благословивши учнів, Христос почав віддалятися і возноситися на небо. На думку отців церкви, ця подія – свідчення звершеного викуплення, примирення Бога зі світом і Його благословення церкви.

Свято відзначається в храмах урочистими богослужіннями при дзвоні дзвонів.

Вознесіння Господнє, історія свята

До кінця IV ст. святкування Вознесіння Господнього та П’ятидесятниці (Трійці) не розділялося і було одним періодом, що тривав 50 днів після Великодня. Пізніше П’ятидесятниця остаточно оформилася як самостійне свято. Слідом за Трійцею у V ст. в окреме святкування виділилося і Вознесіння Господнє.

Вознесіння Господнє 2027, як святкувати, що не можна робити в цей день

Напередодні Вознесіння Господнього, у середу, 20 травня, в храмах відзначатимуть свято Віддання Великодня, коли востаннє цього року служба звершується за пасхальним чином. Саме на Вознесіння Господнє 2027 року, як і раніше, в православних храмах священики змінять червоні ризи на білі. У них вони служать наступні десять днів – аж до Трійці.

У день Вознесіння Господнього не рекомендується виконувати будь-яку важку роботу, крім повсякденних побутових справ. Надмірних зусиль в саду та на городі також не слід докладати. Якщо ви віруюча людина, відвідайте храм.

Вознесіння Господнє в мистецтві

Найдавніше зображення Вознесіння Господнього, що дійшло до нас, – рельєф 430 р. на дерев’яних дверях собору Санта-Сабіна в Римі. На ньому зображений Христос, що стоїть зі сувоєм у руці, внизу – Богоматір, над нею два апостоли тримають хрест у колі. Згідно з історичними трактуваннями, образ Богородиці – символічне зображення Церкви; подібне трактування зберігається і щодо інших пам’яток середньовіччя.

У кафедральному соборі Святого Лаврентія в Генуї, Італія, у стіну вмурована велика картина «Вознесіння Господнє». Автор її невідомий, проте деякі дослідники приписують авторство Леонардо да Вінчі.

Картина «Вознесіння Христове» Рембрандта входить до циклу картин «Страсті Христові», над яким художник працював з 1636 по 1639 рр. Він закінчив живописне полотно взимку, коли від лихоманки помер його первісток. Художник на згадку про померле маля зобразив у хмарах пурхаючих ангелят, що символізують душі всіх померлих дітей.

Для Русі та Росії ікона Андрія Рубльова «Вознесіння Господнє», написана іконописцем у 1408 р., мабуть, є найважливішим зображенням цієї події.

Ікона порівняно невелика – 125 х 92 см, виконана на липовій дошці темперними фарбами на левкасі (ґрунті з крейди, змішаної з тваринним або риб’ячим клеєм з додаванням лляної олії). Рубльов зображує Христа, що возноситься на небо, в оточенні ангелів, а внизу, в променях світла, розміщені постаті апостолів і Богоматері, що вказують на чудо, яке відбувається. Є припущення, що цю ікону для кафедрального Успенського собору у Владимирі іконописець писав зі своїми вірними помічниками на чолі з Даниїлом Чорним. Ікону відрізняє шляхетність кольорової гами, бездоганність малюнка, вивіреність пропорцій і чіткість акцентів – усього того, що було характерно для робіт Андрія Рубльова. На жаль, збереженість святині посередня – багато втрат верхнього фарбового шару. Ікона зберігається у Державній Третьяковській галереї в Москві.

У кіномистецтві варто відзначити французький німий художній фільм «Життя і страсті Ісуса Христа» (La vie et la passion de Jésus Christ). Його знімали з 1902 по 1905 рр. і він став одним із перших повнометражних фільмів в історії кіно. У фільмі в хронологічному порядку розповідається про життя Ісуса від Благовіщення до Вознесіння. Декорації фільму нагадують релігійні картини і в деяких сценах просто копіюють картини великих художників. Костюми схожі на шати гіпсових скульптур.

Храм Вознесіння Господнього в Коломенському та політ Ікара, що між ними спільного

На честь Вознесіння Господнього на Русі будували й храми. Один з них знаходиться в московському Коломенському. Його збудував великий князь Василь III Іванович після народження сина, майбутнього царя Івана IV, «у своєму селі», де розташовувався один із заміських дворів. Освячено 3 вересня 1532 р. на честь Вознесіння Господнього. За словами літописця, «була ж церква та вельми чудова висотою і красою та світлістю, такої не бувало перш цього на Русі». Завдяки побудові храму у 30-ті роки XVI ст. великокнязівське село Коломенське стає своєрідним підмосковним Єлеоном – місцем спогадів про Вознесіння Христа та очікування Його другого пришестя.

Довгий час вважали, що при будівництві храму висотою 62 метри архітектори намагалися відтворити в камені дерев’яний шатровий храм. Пізніше звернули увагу на стиль архітектури і вирішили, що храм Вознесіння Господнього нагадує храм Гробу Господнього в Єрусалимі та інші храми на Святій землі. У 1994 р. храм внесено до Світового списку культурної спадщини ЮНЕСКО.

Деякі екскурсоводи московського музею «Коломенське» розповідають, ніби за часів Івана Грозного холоп Микита (російський Ікар) саме з храму Вознесіння Господнього піднявся в повітря. Словесне підтвердження цієї легенди знайшлося в автобіографічній книзі «Тримайся, сестричко!» Ганни Олександрівни Тимофєєвої-Єгорової, радянської льотчиці-штурмовика, Героя Радянського Союзу, учасниці Великої Вітчизняної війни. У 30-х роках Ганна, яка мріяла про польоти, вступила до аероклубу. У розділі «Нещодавно зшивачка» вона пише: «Ранньою весною стали ми їздити в село Коломенське на практику, туди, де колись холоп Микита, спорудивши собі крила, стрибнув з високої дзвіниці. Там з крутого берега Москви-ріки й ширяли на планерáх. Звісно, за нинішніми часами все робилося тоді досить примітивно».

У Коломенському, дійсно, великий відкритий простір і храм Вознесіння Господнього збудований на крутому березі Москви-ріки. У XX столітті планеристи стартували саме з цього високого місця, можливо, повторюючи політ російського Ікара.

Вознесіння Господнє в народних звичаях та повір’ях

«Ось весну квапить літо, В зелень яскраву одягнене. Спливає строк весняний В день Господнього Вознесіння»… У народі вважалося, що Вознесіння Господнє – це закінчення весни та її перехід до літа. Казали: «Прийде Вознесенський день, скине з плечей весна-красна лінь, літом обернеться-прикинеться, за роботу в полі візьметься» або «На Вознесіння весна возноситься на небо, а літо красне спускається на землю». А ще казали: «До Вознесіння Христос з учнями по землі ходить, а на Вознесіння Христос-Воскреслий відлітає».

За народним повір’ям, Христос протягом 40 днів після Великодня ходить по землі, підходить до кожного вікна, щоб почути, про що люди говорять і що роблять. Тому в цей час і в день Вознесіння Господнього не можна було нічого викидати у вікно. Люди вважали, що під час святкової літургії над кожною церквою розверзаються небеса, до купола ангели спускають драбину і з ударом дзвонів Христос возноситься на небеса, але бачити вознесіння було дано лише благочестивим і праведним людям. У цей святковий день намагалися не працювати, ходили на ярмарки з їхніми балаганами, гойдалками, ведмежими потіхами, гостювали один в одного, відвідували сільські гуляння.

Вознесіння Господнє в середній смузі Росії припадало на час дозрівання озимого жита, селяни вірили, що правильні обряди здатні вплинути на ріст хлібів. Для багатого врожаю цілими сім’ями виходили в поля дивитися посіви і влаштовували своєрідні сільські «пікніки». Селяни обходили свої наділи з приготованою вдома яєчнею і з’їдали її, ділячи з усіма членами сім’ї. Йшли і примовляли: «Рости, рости трава в лісі, а жито до комори». Так закликали врожай і оберігали свої спини від болю під час збору хлібів.

Ніч на Вознесіння Господнє вважалася солов’їною. Вірили, що солов’ї в цей час співають гучніше і дзвінкіше. У деяких регіонах Росії вознесенській росі приписували особливу цілющу силу, тільки збирати її потрібно було рано вранці. У Смоленській губернії переддень Вознесіння вважалося особливим часом, коли з-під землі виходять просушитися скарби.

Коли день Вознесіння Господнього закінчувався, під вечір запалювали багаття – символ настання проліття та розквіту природи. З цього дня «пішов колос на ниву», тобто озиме жито випускає колос. На честь цього водили хороводи та «завивали колос», тобто проводили дівочі обряди.

Вознесіння Господнє 2027, що готувати

Одне з євангельських оповідань для дітей «Вознесіння Господнє», написане Марією Кучерською, російською письменницею, літературознавицею та докторкою філософії, починається так: «Одного разу воскреслий Господь знову прийшов до учнів. – Чи є у вас їжа? – запитав Він. – Риба і мед, – відповіли апостоли. І Христос їв перед ними».

На свято Вознесіння Господнього і в 2027 році немає особливих заборон, обумовлених церковним уставом. Цього дня можна їсти будь-яку їжу, як пісну, так і скоромну.

У народі склалося своє уявлення про кулінарні правила Вознесіння Господнього, якими можна скористатися і в 2027 році. Щоб допомогти Христу піднятися на небо, пекли довгасті пироги (коржі), на які зверху викладали шматочки тіста – наче сходинки. Таку випічку називали «драбинки» і робили на ній 7 символічних перекладин з тіста, що вказувало на сім небес. На Вологдчині в кожному домі господині пекли коржі з сирною начинкою, краї яких загинали і защипували у вигляді сходинок – «рогушки» або «преснушки».

У деяких повітах Московської губернії діти йшли з «драбинками» в поле. Вони спочатку з’їдали випічку, а потім стрибали по житу і примовляли: «Жито, жито, схопися за Христові ніжки». Якщо на Вознесіння Господнє йшли в гості, а це було прийнято, «драбинки» приносили господарям у подарунок.

Пекли і ячмінні млинці – «Христу на онучі», символ зручного і надійного взуття перед дорогою, «щоб Йому не потерти ніг».

Печиво «Лествиці», приготоване до свята Вознесіння Господнє 2027

Для приготування 4-5 порцій потрібно:

• 50-60 мл рослинної олії
• 3 ст. л. меду
• 60-70 мл питної води
• 0,5-1 ч. л. меленої кориці
• 350-380 г житнього борошна
• 2-3 ст. л. пшеничного борошна + для формування
• сіль

1. Духовку розігрійте до 180 °С.
2. У пісну олію додайте гарячої води, розчиніть у цій суміші мед, додайте корицю та сіль.
3. Поступово всипаючи просіяне борошно (змішайте 320 г житнього та пшеничного), замішуйте тісто до щільного, добре тримаючого форму. Якщо тісто занадто рідке, підсипайте ще житнього борошна.
4. Зліпіть з цього тіста драбинки, обсипте борошном. Викладіть на деко, застелене папером для випічки. Випікайте в розігрітій духовці до готовності, приблизно 10 хвилин. Охолодіть і подавайте остиглими.

Якщо ви помітили помилку або неточність, будь ласка,

Подробиці можна знайти на сайті: www.gastronom.ru