Про головне: У статті розглядається питання, чи варто мамам показувати свою емоційну вразливість дітям, особливо в умовах війни. Психологиня Юлія Міцна пояснює, чому сльози матері — це нормально і як правильно пояснювати їх дітям, аби не нашкодити.
Зупинити
Вимоги до програмного забезпечення
- Операційна система: Windows 10/11, macOS 13+, Linux, ChromeOS (на пристроях Chromebook Plus).
- Браузер: Google Chrome (остання версія).
- Сховище: Принаймні 22 ГБ вільного місця на томі, що містить ваш профіль Chrome.
- Графічний процесор: Строго більше 4 ГБ відеопам’яті.
- Мережа: Безлімітний трафік або безлімітне з’єднання.
Функція є експериментальною та може працювати не на всіх пристроях.
Фото: Unsplash
“Нарешті вклала дитину, можна виплакатися”. Такі репліки подекуди трапляються у батьківських групах у соцмережах, де мами обговорюють своє життя під час повномасштабної війни.
Нерідко жінки живуть із переконанням, що плакати перед дітьми неприпустимо. Вони вважають, що показувати свою слабкість — означає руйнувати власний авторитет в очах дитини. Або ж не хочуть лякати чи засмучувати дітей.
У таких ситуаціях матері тримають себе в руках до останнього та зрештою заганяють себе у кризові стани, або ж приховують сльози. Та чи справді дитині не слід бачити маму, що заплакала? І що робити, якщо ти боїшся налякати малечу, але більше не можеш стримуватися, пояснила Роксані Рублевській психологиня фонду “Голоси дітей” Юлія Міцна.
Мама може плакати, і це нормально
У період війни наші психологічні ресурси часто вичерпуються. Будемо відвертими, причин для сліз у жінок зараз надто багато: хвилювання за чоловіка в ЗСУ, тривога за дітей під час обстрілів, погіршення фінансового стану, страшні новини, невизначеність, нескінченне почуття небезпеки. А у багатьох — вимушений переїзд, зміна кола спілкування, і багато іншого.
Мама може плакати, переживаючи особисті труднощі або відчуваючи важкість від відповідальності за дітей та їх безпеку. А інколи й без видимої конкретної причини: у деяких випадках часті сльози є індивідуальною особливістю нервової системи та емоційною регуляцією матері.
Важливо розуміти, що емоційна вразливість не завжди вказує на депресію чи інфантильність. Сльози загалом — це нормальна природна реакція на стрес. Це має розуміти як мама, так і дитина.
Щобільше — здатність матері відкрито виражати свої почуття може навіть зміцнювати зв’язок з дитиною.
Чому мамі варто не приховувати свої сльози
- Навчити дитину розуміти та приймати свої емоції та при цьому не засуджувати себе за них — одна з важливих задач, що стоять перед батьками. Дитина, яка бачитиме, що мама не соромиться своїх сліз, і сама розумітиме, що емоції — це нормально. Адже як дитина зрозуміє, що виражати емоції через сльози не соромно, якщо мама ніколи цього не робить? Щобільше, у неї не складеться шкідливої асоціації, що сльози — прерогатива дітей, а в міру виростання, їх треба придушувати.
- Законсервована негативна емоція — все одно відчувається. Ви будете роздратовані й агресивні. А діти завжди відчувають настрій батьків і можуть звинувачувати у ньому себе. Сльози мами, які вона може зрозуміло прокоментувати, навіть підсилять відчуття безпеки у дитини, адже вона зрозуміє, що відбувається. В іншому випадку вона буде бачити, що мама злиться, тривожиться, або сумує: і відчуватиме власну провину. Цей негатив не буде проговорений і призведе до непорозумінь.
- Якщо жінка часто стримує сльози, це може вилитися у проблеми: і емоційні, і фізичні. Невиражені емоції можуть спричинити стани тривоги, агресії чи депресії, а фізична напруга – м’язові судоми, головний біль, вегетативні розлади, безсоння.
Отже, плакати можна. Але важливо — пояснювати це дитині доступними їй словами. Твої пояснення повинні відповідати віку дитини, щоб не травмувати її психіку, а лиш зняти її власне занепокоєння вашим станом.
Не потрібно катастрофізувати подію. Краще розповісти, що сльози мами — реакція на важку подію. Необхідно показувати дітям приклад, як дорослий переживає складні почуття та справляється з ними.
Пояснення маминих сліз можуть виглядати так:
- Іноді люди плачуть, коли їм важко. Сьогодні мама відчуває сум/біль/тривогу, але це не твоя провина. Я люблю тебе і все буде добре.
- Коли я дуже втомлена, сльози допомагають мені відчути себе краще. Дякую тобі за те, що ти поряд. Ти — захисник мого серця.
- Мамі зараз боляче через ______, та все скоро владнається. Дай-но я тебе обійму.
А ось так краще не відповідати, щоб не травмувати дитину:
- Це через тебе мама завжди плаче, ти постійно мене доводиш до сліз!
- Ти нікого не любиш, не жалієш, тобі все одно на мати!
- Дай мені спокій, зараз не до тебе, хіба не бачиш, що мені погано?!
- Не важливо, чому я плачу. Ти ще маленький, все одно не зрозумієш.
Навіть якщо дитина засмутиться разом з вами, це природна реакція на неприємну ситуацію. Проте вона зростатиме з думкою, що своєчасно виражати емоції у колі найближчих є нормою. Це навчить дитину емпатії, підтримці, сприятиме довірі до мами.
Винятком може бути моменти загрози життю та здоров’ю, в які дорослий повинен взяти себе в руки та бути зібраним. Навичка керувати своїм емоційним станом у кризовій ситуації може врятувати життя, адже людина зберігає здатність швидко реагувати.
Як собі допомогти
Втім, сльози — не єдиний спосіб подолати стрес та привести в норму свій психологічний стан. З цим можуть впоратися техніки для швидкого заспокоєння. Вони допомагають врівноважити свою психіку через дихання та фізичні рухи.
Ось кілька таких технік:
Свічка – квітка — техніка, що розслабить і допоможе відновити спокій через глибоке дихання. Уявіть, що ви тримаєте в одній руці квітку, що приємно пахне. В іншій — свічку. Повільно зробите вдих через ніс і уявіть, що відчуваєте запах квітки. Повільно зробите ротом видих, наче задуваєте свічку. Повторіть вправу три-п’ять разів, не поспішаючи.
Напружися – видихни — вправа швидко знижує рівень страху чи тривоги. На видиху слід напружити все тіло, аби прожити емоцію. На вдиху — розслабитись, відпустивши її. Продовжувати впродовж двох хвилин.
Мурашник активізує увагу на тілі, перемикаючи фокус з неприємних емоцій чи думок. Уявіть, що ви встали на мурашник і що по вам повзають мурахи. Почніть швиденько струшувати їх зі свого тіла шляхом легкого постукування чи симуляцією очищення.
Потягушки слід робити одну-дві хвилини й не тільки після сну, а й коли ви переживаєте кризові емоційні стани. В момент стресу м’язи спазмовані й від цього тривожність тільки збільшується. Розтягуючись, ви повертаєте м’язи в нормальний стан, що сприяє швидкому заспокоєнню.
Стабілізація емоційного стану — це відповідальність дорослого. Якщо вразливість поглиблюється, заважає рутині та вихованню дитини, варто звернутися по допомогу до психолога.
Мама може бути ослабленою в той чи інший період свого життя, але це не знімає з неї відповідальність за дитину. Кожна жінка може попросити про допомогу, адже піти на психотерапію — перший крок до вирішення проблеми.
Варто розуміти, що особливо під час війни дитина постійно ставитиме незручні запитання і важливо, щоб навіть крізь сльози мами, вона чула відповіді, які свідчитимуть про захист та безпеку.
Також раніше ми розповідали, як спілкуватися з дитиною, коли тато або мама на фронті.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!
Теги: Поради психолога Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter Більше порад 
Навіщо сипати сіль в унітаз: неочевидні лайфхаки для сантехніки
Що робити, якщо мою дитину цькують у школі, як побороти булінг
У полоні травми: як змінилося ставлення українців до ментального здоров’я у 2026 році
”Моя дитина-підліток вибирає професію”. Як допомогти і не нашкодити?
Дивитись більше Матеріали по темі 
29 Серпня 2026, 12:00
Як виховати дитину успішною: психологиня дала поради молодим батькам
23 Серпня 2026, 12:00
Психологи радять: 12 корисних фраз для досягнення цілей
22 Серпня 2026, 19:00
Справжня дружба пізнається в біді: 5 фраз, які можуть зруйнувати підтримку
16 Серпня 2026, 12:00
Як розпізнати ненадійну людину: 6 тривожних сигналів у спілкуванні
Завантаження
Поради
Що робити, якщо мою дитину цькують у школі, як побороти булінг
Відповідає 
Тетяна Кирієнко
Дитяча психологиня
”Моя дитина-підліток вибирає професію”. Як допомогти і не нашкодити?
Відповідає 
Олена Полнарьова
Профорієнтологиня, магістерка психології
💡 Вердикт Шеф-повара:
Матерям не варто боятися показувати свої сльози дітям. Це нормальна реакція на стрес, яка може зміцнити зв’язок з дитиною та навчити її здоровому вираженню емоцій. Важливо лише пояснювати свій стан відповідно до віку дитини, уникаючи звинувачень та катастрофізації. Якщо емоційні стани стають надто важкими, слід звернутися по професійну допомогу.
Джерело новини: vikna.tv