Сир із пліснявою — це цілий окремий світ із власними законами, традиціями, ароматами й смаком. Досі багато хто думає, що «цвіль» — це обов'язково щось зіпсоване чи небезпечне, але насправді саме завдяки плісняві народжуються делікатеси, які століттями вважалися символом розкоші у Франції, Англії, Італії та далеко за їх межами. Спробуймо розібратися, чим різняться ці сири, які легенди з ними пов'язані, що з них обов'язково скуштувати та як їх правильно подати до столу.
Пліснява: не ворог, а головний інгредієнт
У виробництві сирів із пліснявою використовують не випадкові мікроорганізми, а спеціально відібрані та вирощені штами роду Penicillium. Для білих сирів (наприклад, брі, камамбер) характерна пліснява Penicillium camemberti (або candidum), яка створює ніжну оксамитову скоринку і «грибний» аромат. Для блакитних (рокфор, дор блю, горгонзола, стілтон) застосовують Penicillium roqueforti — він дає характерні вкраплення, мармуровий малюнок і яскравий, виразний смак із пряними, солоними й іноді навіть трохи гіркуватими нотами, інформує Ukr.Media.
Варто зазначити: міф про алергію на пеніцилін. Більшість людей із алергією на антибіотик пеніцилін можуть спокійно їсти сири з пліснявою — ці штами не виробляють у продукті антибіотиків, а лише впливають на аромат і текстуру. Але якщо є індивідуальна підвищена чутливість до плісняви, порада завжди одна: консультуйтесь із лікарем, а не орієнтуйтесь на страшилки з інтернету.
Як працює «магія» дозрівання?
Пліснява не просто покриває сир красивим візерунком — вона розщеплює білки й жири, робить текстуру м'якшою, смак — яскравішим, аромат — складнішим. Саме ці процеси пояснюють, чому шматочок брі чи рокфору так і тане в роті, залишаючи довгий післясмак із нотами лісу, горіхів, грибів, вершків, фруктів і навіть карамелі.
Деякі сири визрівають у природних печерах, де спеціальний мікроклімат, стабільна температура та вологість. Наприклад, рокфор традиційно дозріває у печерах села Рокфор-сюр-Сульзон, а знамениті стілтон і горгонзола — у підвалах із товстими кам'яними стінами.
Біла пліснява: оксамитовий шарм
Брі та Камамбер — це класика для тих, хто тільки починає знайомство зі світом «молочного золота».
Брі — м'який французький сир із пухнастою, білою, їстівною скоринкою, яка надає йому характерних грибних і лісових нот. Усередині — вершкова, ніжна м'якоть із молочним, солодкуватим присмаком. Ідеально розкривається при кімнатній температурі: тільки-но сир «зігріється» поза холодильником, м'якоть стає текучою, аромат — інтенсивнішим.
Камамбер — ніби молодша сестра брі: ще більш виразна скоринка, а аромат з віком стає яскравішим, всередині сир м'якне й набуває кремової текстури.
До речі, не поспішайте з'їдати брі чи камамбер відразу з холодильника — дайте їм «відпочити», і ви здивуєтеся, наскільки зміниться смак!
Блакитна пліснява: для сміливих експериментаторів
Рокфор, Горгонзола, Стілтон, Дор Блю — це вже сири зі своїм особливим характером. У їх середині — характерний «мармуровий» візерунок із блакитно-зелених прожилок. Щоб пліснява рівномірно проросла, сир проколюють спеціальними голками — так повітря проникає всередину, створюючи ідеальні умови для дозрівання.
Рокфор — символ Франції, виготовляється з овечого молока й визріває у природних печерах. Його смак потужний: солоний, різкуватий, з «овечою» ноткою, легкою гірчинкою й довгим пікантним післясмаком.
Горгонзола — гордість Італії, тут важливо розрізняти два види:
-
Dolce — ніжна, м'яка, майже вершкова, із солодкувато-горіховими нотами;
- Piccante — більш тверда, яскраво виражена, гостра, із насиченим ароматом.
Дор Блю — німецький сир у стилі blue cheese, із м'якшою, маслянистою текстурою і делікатнішим смаком, часто із солодкуватим відтінком.
Стілтон — справжній англійський лорд із виразною гостротою, фруктовими нотами й глибоким горіховим ароматом. Його виробляють лише в кількох графствах Англії, і кожна голівка має свій номер і маркування.
Гібриди й незвичайні смаки
У сироварінні дуже люблять експериментувати: поєднувати різні види плісняви, додавати спеції, трюфель, ягоди, мед, прянощі. Так народжуються сири-гібриди, як-от камбоцола (щось середнє між камамбером і дор блю), ружетт (зі скоринкою рожевого відтінку завдяки паприці), камамбер із трюфелем або чорнилами каракатиці.
Усе це розширює палітру смаків і дарує несподівані гастрономічні відкриття.
Як обрати, зберігати та подавати сир із пліснявою
Температура: Дістаньте сир із холодильника за 30-40 хвилин до подачі.
Зберігання: Обгорніть у пергамент або спеціальний папір для сиру, а не у плівку — сир має «дихати». Зберігайте окремо, аби аромати не змішувалися.
Як нарізати: Брі, камамбер — клинами від центру, щоб у кожному шматочку була і скоринка, і середина. Блакитні сири — дрібнішими шматочками, бо смак дуже інтенсивний.
Поєднання:
-
Брі, камамбер — з багетом, грушами, волоськими горіхами, інжирним джемом, легкими червоними винами або шампанським.
-
Рокфор, горгонзола, стілтон — з грушами, медом, виноградом, горіхами, ідеальні з портвейном чи сотерном.
-
Дор Блю — прекрасно підходить до ягідних соусів, вершкових макаронів, у салатах із руколою.
І ще кілька важливих нюансів:
-
Не бійтеся аміачного запаху у білих сирів: це ознака стиглості, а не зіпсованості.
-
Не плутайте їстівну плісняву зі сторонньою! Якщо на сирі з'явилися плями незвичайного кольору, пухнасті цятки чи слиз, — краще утримайтесь від споживання.
Сири з пліснявою — це справжній світ для тих, хто цінує багатство смаку й історії. Обирайте неочікуване, експериментуйте, насолоджуйтеся і не вірте міфам: у цьому гастрономічному всесвіті кожен знайде щось своє.
Джерело: ukr.media
